Eсв(A, Z) = [Zmp + (A – Z)mn) – M(A,Z)]c2. Вона визначає мінімальну енергію, яку треба витратити, щоб поділити ядро на окремі нуклони. Основні методи вимірювання мас атомних ядер (детальніше описані в [10]):
Маса ядра завжди менше суми мас складових його нуклонів. Надлишок мас Δ пов'язаний з масою атома Mат(A,Z) та масовим числом A співвідношенням: Δ = Мат(A,Z) – А.
Ядро складається з протонів та нейтронів, відносні маси яких дорівнюють 1. Маса ядра дорівнює сумі мас протонів та нейтронів. Число протонів визначаємо за порядковим номером елемента. Значить, число нейтронів у ядрі можна, можливо знайти, якщо від відносної атомної маси відібрати порядковий номер.
Якщо відоме масове число, то маса М атома та його ядра оцінюється з наступного співвідношення М ≈ А·mN, де mN ≈ 1,67·10⁻²⁷ кг – маса нуклону, тобто протону чи нейтрону. Наприклад, до складу атома алюмінію-27 та його ядра входить 27 нуклонів. Його маса приблизно дорівнює 27·1,67·10⁻²⁷ кг ≈ 4,5·10⁻²⁶ кг.