Використання У сучасній українській мові літерою «й» позначають середньоязиковий сонорний щілинний приголосний звук перед голосним звуком (його, серйозний) та нескладовий голосний і у кінці складу після голосного (стій, дбайте).
Буква ї завжди позначає два звуки [йі], тому що стоїть або після голосного, або на початку слова: їхати [йіхати], колії [кол'ійі]. Якщо літера ї займає позицію після приголосних, то за орфографічним правилом перед нею слід ставити апостроф і позначати попередній звук як твердий: [п'ідйізд] під'їзд, [п'ірйіна] пір'їна.
В українській мові є такі м'які приголосні: [д'], [т'], [з'], [с'], [ц'], [л'], [н'], [дз'], [р']. Запам'ятати ці приголосні можна, вивчивши таку фразу: «Де Ти З'їСи Ці ЛиНи, аДЗуР». Звук [й] завжди м'який.
Звук [Й] завжди м'який. Звуки [ДЖ], [ДЗ] позначаються двома літерами. Буква «Щ» позначає 2 звуки [ШЧ].
Букви «я», «ю», «є» позначають два звуки: я — [йа], ю — [йу], є — [йе]:
Лíтера (від лат. litera) або бýква (прасл. *buky, стцерк.-слов. букы) — графічний знак (графема), який сам або в поєднанні з іншими знаками використовується для позначення на письмі звуків, фонем, їхніх основних варіантів та типових послідовностей. Кількість букв у алфавіті зазвичай …