Вчимо "Плач Ярославни" – уривок зі «Слова про похід Ігорів» – онлайн за 4 кроки. Над широким берегом Дунаю, Над великою Галицькою землею Плаче, з Путивля долітаючи, Голос Ярославни молодий: «Обернусь я, бідна, зозулею, По Дунаю-річці полечу І рукав з бобровим узліском Нахилившись, у Каялі омочу.
Обітру князеві криваві рани на затверділому тілі його». Ярославна вранці плаче у Путивлі на стіні, примовляючи: «О вітер, ти, вітер!
У Путивлі плаче Ярославна, Зорею, на міській стіні: «Вітер, вітер, о могутній, Буйний вітер!
Ігор знайшов союзників, а Володимир Ігорович – дружину, якою стала дочка половецького хана Кончака. В цей час дружина Ігоря, та сама Ярославна, лірично ридала на березі Дніпра, оплакуючи чоловіка та сина, яких, мабуть, вважала загиблими. Ця сцена вважається вершиною поетичної творчості невідомого автора «Слова».