Прийме́нник — незмінна частина мови, що виражає залежність іменника, прикметника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні та реченні. Прийменник з іншими частинами мови може вказувати на: об'єкт дії: подарунок (для кого?) для сестри, писати (про кого?)
Прийме́нник — незмінна службова частина мови, яка разом з відмінковими закінченнями іменників, займенників і числівників виражає відношення між словами в реченні. Прийменники не мають самостійного лексичного значення, тому членами речення не виступають.
Прийменник пов'язаний із іменною частиною мови (іменником, прикметником, числівником, займенником). Установити цей зв'язок допоможе питання. Якщо пов'язаний із дієсловом, – це прислівник.
Тому дуже важливо навчитися їх розрізняти! Щоб відрізнити прийменник від префікса, треба спробувати вставити прикметник між їхніми частинами: якщо зміст висловлювання дозволяє це зробити, то маємо справу з прийменником і пишемо окремо, якщо ні — то це префікс і пишемо разом.
Теорія: Прийменник — службова незмінна частина мови, що виражає відношення між предметами, відношення дії та ознаки до предмета, залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у реченні і разом з ними вказує на об'єкт дії, напрям, місце, час, причину, мету.
Прийменник – службова незмінна частина мови, що виражає відношення між предметами, відношення дії та ознаки до предмета, залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у …