Після закінчення термінальної паузи розвивається агонія — етап вмирання, що характеризується активністю бульбарних відділів мозку. Однією з клінічних ознак агонії є термінальне (агональне) дихання з характерними нечастими короткими, глибокими судомними дихальними рухами, іноді за участю кістякових м'язів.
Аго́нія (грец. ἀγωνία — боротьба) — сукупність останніх передсмертних проявів життєвих функцій. Ознаки: порушення дихання, затьмарення свідомості, різкий занепад серцевої діяльності тощо. Агонія може тривати від кількох хвилин до кількох годин.
Агонія (грец. αγωνια — боротьба) — сукупність останніх проявів життєвих функцій, стан / синдром, що безпосередньо передує смерті. Під час агонії глибоко порушується діяльність вищих відділів головного мозку, затьмарюється свідомість, згасає діяльність усіх органів чуття, різко падає серцева діяльність.
Ознаки клінічної смерті:
- відсутність пульсації над магістральними артеріями;
- стійке розширення зіниць з відсутністю фотореакції;
- відсутність самостійного дихання.
- зміна забарвлення шкіри (землисто-сіра, синюшна), її мармуровість;
- непритомність;
- відсутність рефлексів та втрата м'язового тонусу.
Критичні стани – крайня ступінь будь-якої патології, при якій спостерігаються розлади фізіологічних функцій і порушення діяльності окремих систем, які не можуть спонтанно коригуватися шляхом саморегуляції і вимагають часткової або повної корекції або штучного заміщення.
Агонії, зазвичай, передують передагональні симптоми і вона може тривати від кількох до кількох десятків годин (якщо немає раптової смерті, напр., через крововилив або емболію легеневої артерії).