За основу поділу суспільства беруться різні ознаки: політичні, економічні, біологічні, расові, релігійні та інші, суспільство ділиться на вищі, середні і нижчі соціальні верстви, класи і страти – на основі освіти, побутових умов, заняття, прибутку.
Стратифікація — це визнання існування в суспільстві нерівності вертикального розшарування, вищих та нижчих прошарків — страт. Страти— це великі сукупності людей, які різняться за своїм становищем у соціальній ієрархії суспільства. Основою утворення страт є природна й соціальна нерівність.
Класиком теорії соціальної стратифікації та пов'язаної з нею соціальної мобільності вважається російсько-американський соціолог Питирим Олександрович Сорокін.
Отже, соціальна стратифікація – це не тільки розподіл суспільства на певні страти, а й відображення рівня життя населення даного суспільства, його мобільності залежно від багатьох ознак, головною з яких у сучасному українському суспільстві є рівень доходів.
Стратифікація (англ. stratification; нім. Stratifikation f) — спеціальне поняття, що означає розміщення чого-небудь шарами, шаруватість. Розшарування чогось залежно від неоднаковості якісних та кількісних ознак.
Отже, основними критеріями соціальної стратифікації є рівень доходів, престиж професії, доступ до влади, обсяг влади і рівень освіти.
Прикладними аспектами навчального посібника є розгляд соціальних технологій та соціальної політики в регулюванні процесів соціальної стратифікації як на регіональному, так і на …