Слов'янське язичництво (давньослов'янське язичництво) — система дохристиянських уявлень про мир і людину, заснована на міфології та магії, і пов'язаних із цими уявленнями вірувань та культів та ритуалів давніх слов'ян.
Найголовніші два божества стародавніх слов'ян: Перун та Велес. Великий Перун – творець блискавок, владика верхньої частини світу. Перун був покровителем князя та дружини. Бог Велес вважався покровителем свійських тварин, багатства та торгівлі, родючості.
Епосі первіснообщинного ладу у східних слов'ян відповідала язичницька релігія. Слов'янське язичництво – це цілий комплекс вірувань, уявлень, обрядів, який прийшов з найдавніших часів і в якому відобразилася цілковита залежність давніх людей від природи.
від ꙗ҆зы́к «народ», що є калькою з др.-грец. ἔθνος) — прийнятий у християнському богослов'ї та в історичній літературі термін, що позначає традиційні та нехристиянські релігії. У вужчому сенсі язичництво — політеїстичні релігії.