Унікальний історико-культурний комплекс, що відтворює образ козацької столиці і атмосферу часів козацтва.
Запорозька Січ була обведена високими валами з палісадом і зрубами, на які ставилися гармати. Між валами була широка площа, на краю якої стояли курені — казарми, де мешкали запорожці. Козацька залога на Січі, що звалася також кошем, нараховувала кілька тисяч (іноді її чисельність доходила до 10 тис.) озброєних козаків.
Виникла Запорізька Січ внаслідок стихійної колонізації земель Середнього та Нижнього Подніпров'я в середині 16 ст. Назву отримала від способу захисту козацьких поселень від зовнішньої небезпеки – "засіки", "січі" – невеликих укріплених поселень у плавнях та островах басейну Дніпра.
В історії України у період існування Запорозького козацтва існувало 8 січей, хоча різні джерела подають різну кількість козацьких осередків.
За часів Національно-визвольної війни Запорозька Січ розташовувалася на Микитиному розі. Вона відігравала вирішальну роль у підготовці й розгортанні війни. Саме державні традиції Січі були використані Б. Хмельницьким під час розбудови Української козацької держави, на території якої запроваджувався козацький устрій.
Дмитро Вишневецький — перший козацький гетьман, засновник традицій першої Запорозької Січі. Яскравий і відважний козацький ватажок у 1553 році власним коштом збудував замок-фортецю на острові Мала Хортиця, який нині також називають «острів Байди». Фортеця мала стати форпостом у боротьбі проти татарської навали.
Запоро́зька Сі́ч або Запорі́зька Сі́ч — укріплений осередок нереєстрового козацтва другої половини XVI — кінця XVIII століття, що був розташований за порогами Дніпра. Збереглися відомості про вісім Запорозьких Січей, які наслідували одна одну. Першим кошовим отаманом і …