Соляна кислота швидко руйнує алюміній та його сплави, особливо з підвищенням температури. Таку ж дію на алюміній надають розчини плавикової та бромистоводневої кислот.
Щавлева, мурашина, хлорорганічні кислоти руйнують метал. На корозійну стійкість алюмінію дуже сильно впливає пароподібна та крапельнорідка ртуть. Після недовгого контакту метал та його сплави інтенсивно корродирують, утворюючи амальгами.
З окислювачами алюміній практично не реагує через оксидну плівку, що його захищає. Однак її можна легко зруйнуватищоб метал виявив активні відновлювальні властивості. Зруйнувати оксидну плівку алюмінію можна розчином або розплавом лугів, кислотами або за допомогою хлориду ртуті.
Алюміній добре розчиняється в соляній кислоті, але з розведеною сірчаною кислотою реакція йде набагато повільніше (при рівній концентрації іонів водню). Азотна кислота взагалі пасивує алюміній – метал розчиняється у ній лише за нагріванні.