Зазвичай у лабораторії сірководень добувають дією розбавлених кислот (соляної, сірчаної та інших) на сульфіди металів. Найпоширеніший метод добування сірководню – це взаємодія сірчаної кислоти та сульфіду заліза(II): FeS + H2SO4 = FeSO4 + H2S.
ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ H2S Тому сірководнева кислота утворює два типи солей: кислі – гідросульфіди (HS-), наприклад KHS, Ca(HS)2. середні – сульфіди (S2-), наприклад K2S, CaS.
Сірководень (сірчистий водень, сульфід водню, дигідросульфід) H2S – найактивніша із сірковмісних сполук. У нормальних умовах – безбарвний газ із неприємним запахом тухлих яєць. Газ – тому що атоми водню в молекулі не утворюють міцних водневих зв’язків, на відміну від молекул води.