Частину конічної поверхні, обмежену цією площиною, називають бічною поверхнею, а частину площини, що відтинається бічною поверхнею, називають основою конуса. Перпендикуляр, опущений із вершини на площину основи, називається висотою конуса.
Розгортка бічної поверхні конуса є круговим сектором. Площа цієї розгортки приймається за площу бічної поверхні конуса . За площу бічної поверхні конуса приймається площа її розгортки. Площею повної поверхні конуса називається сума площ бічної поверхні та основи.
Вершиною конуса називається точка перетину всіх його утворюючих. Утвірна конуса – це лінія перетину поверхні конуса з площиною, у якій лежить його вісь. Вісь конуса – це перпендикуляр, що опускається на площину його основи з самої верхньої точки.
Конусом (точніше, круговим конусом) називається тіло, що складається з кола – основи конуса, точки, яка не лежить у площині цього кола, – вершини конуса та всіх відрізків, що з’єднують вершину конуса з точками основи (рис.