Згідно з дослідженнями мистецтвознавця Мірека, перша гармонь з’явилася в Санкт-Петербурзі 1783 року стараннями чеського органного майстра Франтішека Кіршника (він вигадав новий спосіб видобування звуку – за допомогою металевого язичка, що коливається під дією потоку повітря).
Першу ручну гармоніку виготовили 1822 року в Німеччині, а до 1830 року вона дійшла до Росії. Гуляючи Нижегородським ярмарком, тульський зброяр Іван Сизов придбав новинку. Повернувшись додому, розібрав інструмент і досконально вивчив пристрій, а потім зібрав його точну копію, яка за звучанням нічим не поступалася оригіналу.
За однією з них, гармоніки отримали ім’я на честь рідного міста, за іншою – завдяки зовнішньому вигляду: під час гри вони ховалися в долонях музиканта, ніби в панцирі. Прославив “черепашок” видатний російський гармоніст-віртуоз Петро Невський, який виступав під акомпанемент таких гармонік і навіть їх удосконалив.
Саме в Тулі створювалися перші ручні гармоніки, і саме тут уперше з’явилася Тальянка, зроблена вітчизняними майстрами. Назва цього дивовижного інструмента пов’язана зі скороченням від слова “італійка”, тобто буквально це фольклорна діатонічна гармонь італійського ладу.