Найперше хрестимося зранку перед початком вранішньої молитви і завершуючи її. Те саме робимо під час вечірньої молитви. Хрестимось, коли входимо до храму або проходимо повз нього. Варто також перехрестити себе, коли виходимо з дому.
Неспроста в народі побутує така приказка: коли здається, хреститися треба. Вона пов'язана з тим, що бувають ситуації, коли людина щось бачить, але не впевнена в своєму вірному розумінні побаченого. Вона тоді каже, що йому це здається, так як вона не впевнена.
Ось як пише митрополит Іларіон про народні традиції, часом далекі від християнства: «При запалюванні світла ввечері треба конче перехреститися, бо до хати входить бог вогню. Пивши воду, перехрестись, а то нечисть влізе тобі до нутра з водою.
Хтось робить це один раз, хтось вклоняється тричі Проте, доцент Київської духовної академії Андрій Музольф пояснює, що це не є обов'язковим правилом до виконання. За його словами, не принципово, скільки разів людина хреститься чи вклоняється перед храмом, важливо те, як вона це робить.
Не заборонено ані є гріхом подати Причастя лівою рукою, але це — ознака доброї літургійної формації.
Після того, як відвідали церкву, йдіть на кладовище. Не треба нести з собою штучні квіти чи вінки, але візьміть свічки. Насамперед, коли входите на цвинтар, тричі перехрестіться.