Міцнішою виявилася Скіфська держава, що виникла близько 3 ст. до н. е. з центром у Криму.
Σκολότοι), — екзоетнонім грецького походження, який у сучасній науковій та художній літературі застосовується до практично всіх племен, що мешкали у VII—III ст. до н. е. на землях сучасної України від Дунаю до Дону, всю цю територію Геродот називав Велика Скіфія.
Наймогутнішим й найчисленнішим племенем, розповідає він, були скіфи царські, які вважали інших скіфів своїми рабами. Жили вони на лівому березі нижньої течії Дніпра, аж до Азовського моря і нижнього Дону, а також у степовому Криму.
Скіфи запам'яталися як етнос, що будував першу державу на теренах Неньки. На початку свого перебування у причорноморському степу скіфи і кіммерійці мирно співіснували і навіть створювали тимчасові військові союзи.
Пектораль було виявлено о 14 годині 30 хвилин 21 червня 1971 під час археологічних досліджень центрального поховання у кургані скіфського періоду Товста Могила поблизу міста Покров Дніпропетровської області. Керівник експедиції — Борис Мозолевський, заступник керівника — Євген Черненко.
Скіфія | |
---|---|
VIII ст. до н. е. – III ст. н. е. | |
Історія | |
– Засновано | VIII ст. до н. е. |
– Ліквідовано | III ст. н. е. |
Скіфські царі — поширена назва правителів скіфів, що застосовується у науковій та художній літературі. Через тривалі дискусії щодо характеру та форми влади правителів скіфів та Скіфії взагалі, здебільшого використовується термін династи. За Геродотом панівний рід (чи плем’я) у скіфів-сколотів називався Паралата. Можливо, са…