Сейсмологія (від ін.-грец. σεισμός – землетрус і λόγος – вчення) – наука, що вивчає поширення сейсмічних хвиль у надрах Землі, сейсмічні явища, причини, що їх спричиняють, пов’язані з ними явища та будову Землі.
Кількісна міра сейсмічного режиму, яка визначається середнім числом вогнищ землетрусів у деякому діапазоні енергетичної величини, що виникають на околицях точки, яку ми розглядаємо, в одиниці простору (об’єм, площа) і в одиницю часу.
σεισμός – землетрус та ін. -грец. γράφω – записувати) або сейсмометр – спеціальний вимірювальний прилад, який використовують у сейсмології для виявлення та реєстрації всіх типів сейсмічних хвиль.
ЗЕМЛЕШТРУС – це підземні поштовхи та коливання земної поверхні, що виникають унаслідок раптових зсувів і розривів у земній корі або верхній мантії і передаються на великі відстані у вигляді пружних коливань. Точку в земній корі, з якої розходяться сейсмічні хвилі, називають гіпоцентром землетрусу.