Офіційно вважалося, що дівчина потонула випадково, через те, що несла важкі відра і втратила рівновагу. Однак по окрузі ходили чутки, що Катаріна наклала на себе руки через нещасливе кохання. Сталося це в грудні 1579 року, коли Шекспіру було шістнадцять років.
В акті 4-му, сцені 7-й, королева, увійшовши, оголошує королеві й Лаерту про смерть Офелії : “… Вона намагалася по гілках розвісити свої вінки; підступний сук зламався, і трави та вона сама впали в потік, що плаче.
У смерті Офелії неможливо звинувачувати когось поодинці, оскільки в її смерті винні практично всі: і її батько Полоній, і її брат Лаерт, і сам Гамлет частково. Річ у тім, що Офелія росла в такій атмосфері, де нікому не було діла до неї та її почуттів.