Толстой ототожнює душевний стан Андрія Болконського із зовнішнім станом дерева. Зауважте, що опис дерева дається в той момент, коли Болконський змінює своє ставлення до життя. Наприклад, весняний дуб символізує пожвавлення Болконського у час відносин із Наталкою.
Повертаючись додому до свого маєтку, князь Андрій знову бачить по дорозі старий дуб. Цього разу дерево, вкрите пишним зеленим листям, здається йому красивим та повним сил. Бачачи це перетворення дерева, Андрій відчуває у своїй душі забуту радість. Він вирішує, що і його життя ще не закінчено, адже йому лише 31 рік.
«Так, тут, у цьому лісі був цей дуб, з яким ми були згодні», подумав князь Андрій. «Та де він», подумав знову князь Андрій, дивлячись на лівий бік дороги і сам того не знаючи, не впізнаючи його, милувався тим дубом, якого він шукав.