“Будильшики” використовували приховані мітки або колечка на дверях, які давали змогу зрозуміти, де клієнт, а де – ні. Як неважко здогадатися, професія остаточно вмерла тоді, коли будильники собі змогли дозволити навіть найзлиденніші сім’ї з найгниліших нетрів.Dec 6, 2016
“Будильник” ходив вулицями з довгою палицею, тріскачкою, м’яким молотком або трубкою, яка стріляла горохом. Чоловік стукав людям у вікно, вони прокидалися вчасно і йшли на роботу. Сам “будильник” роботу не прокидав.
Знаючи швидкість горіння свічки з певного матеріалу, її розмічали поділками, що відповідали одиницям вимірювання часу. Такий прилад легко перетворювався на будильник: для цього біля потрібної поділки вбивали цвяшок або підвішували металеву кульку, які, падаючи, видавали дзвін.
Механічний будильник сучасного типу винайшли в середині XIX століття. Самим же раннім будильником був “вогняний годинник”, винайдений у Стародавньому Китаї: довгу паличку зі смоли та тирси розташовували горизонтально і вішали на неї в певному місці нитку з тягарцем.