Традиційно для кодування одного символу використовується двійковий код, довжина якого дорівнює 1 байту, тобто 1 символ=1 байт = 8 біт. Тоді можна обчислити, яку кількість різних символів можна закодувати: N =28 = 256.
Для кодування одного символу використовують щонайменще 1 байт інформації (8 бітів). 28 = 256, тому за допомогою 1 байта можна закодувати 256 різних символів.
Байт (англ. byte) — одиниця вимірювання обсягу цифрової інформації, яка зазвичай містить вісім бітів і представлена двійковим числом.
Отже, для того, щоб закодувати 1 символ українського чи англійського алфавіту, необхідно 8 бітів. Послідовність із 8 бітів називається байтом. Якщо двійковий код повідомлення — це повідомлення, яке отримують після двійкового кодування, то його довжина — це кількість байтів у його двійковому коді.
Байт (англ. byte) — одиниця зберігання і обробки цифрової інформації; сукупність бітів, що обробляється комп'ютером одномоментно. У сучасних обчислювальних системах байт складається з восьми бітів і, відповідно, може приймати одне з 256 (28) різних значень (станів , кодів).
Двійкова система числення — це позиційна система числення, база якої дорівнює двом та використовує для запису чисел тільки два символи: зазвичай 0 (нуль) та 1 (одиницю). Числа, представлені в цій системі часто називають двійковими або бінарними числами.
utf-8 використовує 1 байт для представлення символів в наборі ascii, два байти для символів у кілька алфавітних блоків, і три байти для решти bmp. Додаткові символи використовують 4 байти.