Сучасна татарська літературна мова створена на основі середнього та західного діалектів наприкінці 19 – на початку 20 ст.; її формування пов’язане з діяльністю татарського письменника, філолога та просвітителя К. Насирі та письменників того періоду (Я. Ємельянова, Г.
З другої половини XIX століття на основі казанського діалекту починається формування сучасної татарської національної мови, що завершилося на початку XX століття. У реформуванні татарської мови можна виокремити два етапи – другу половину XIX – початок XX століття (до 1905) і 1905-1917 роки.
Уперше етнонім “татари” з’явився серед монголо-тунгусо-маньчжурських племен, які кочували в VI-IX століттях на південний схід від Байкалу. У XIII столітті з монголо-татарським завоюванням назва “татари” стала відома в Європі. У XIII-XIV століттях вона була поширена на деякі народи Євразії, що входили до складу Золотої Орди.
1862 року Микола Ільмінський створив і випустив першу татарську абетку на основі російського алфавіту (в основі якого лежить кирилиця).