Гадюка яйцеживородяча. Вагітність триває близько 3 місяців. Зародки живляться не тільки за рахунок жовтка яйця, але й за рахунок кровоносної системи матері. Самиця народжує 5 – 12 дитинчат довжиною 160 – 180 мм.
Парування відбувається в квітні–травні. Мідянки яйцеживородні – практично увесь розвиток зародків відбувається в тілі матері. У липні–жовтні самки відкладають яйця з тонкими оболонками (від 2 до 17), з яких одразу ж вилуплюються молоді мідянки завдовжки 125–170 мм.
На суші гадюка пересувається досить повільно, але добре плаває і може підійматися на гілки чагарників і низькорослих дерев. У пошуках їжі вона відвідує колонії мишоподібних гризунів і гнізда птахів.
Зимує поодинці, невеликими групами або великими скупченнями по 200 — 300 особин у підземних пустотах, трухлявих деревах, норах гризунів та інших природних укриттях. Разом з гадюками тут можуть зимувати інші види змій, іноді — земноводні. Температура у таких місцях не повинна бути менше ніж +2 +4 °C.
Гадюка звичайна за розмірами доволі невелика. Вона сягає до 75 см завдовжки, хоча на півночі зустрічаються навіть особини до 1 м у довжину. Хвіст сягає 8-12 см. Голова у звичайної гадюки округло-трикутна та чітко відмежована від шиї, а кінчик морди заокруглений.
Для мідянки характерні чорні смужки через око та пунктирний візерунок на сірій чи коричневій спині. На відміну від них усіх, гадюка є товстішою й доволі невеликою — щонайбільше 70-80 см, а зазвичай 40-60 см. Хвіст у неї короткий і різко тоншає від основи, голова приплюснута, зіниця ока має форму вертикальної щілини.