Коефіцієнт в’язкості (або динамічна в’язкість) чисельно дорівнює силі внутрішнього тертя, що діє на одиницю площі межі розділу шарів газу або рідини, які рухаються паралельно, коли швидкість їхнього руху змінюється на одиницю під час переміщення на одиницю довжини в напрямку, перпендикулярному до межі розділу.
З достатньою точністю її неважко обчислити, не вдаючись до досвіду, за формулою: n = v*p, де v – кінематична в’язкість; p – густина нафтопродукту за температури визначення в’язкості. Кінематична в’язкість v є відношення динамічної в’язкості нафтопродукту до його густини за тієї самої температури.
Якщо кінематичну в’язкість помножити на густину, то отримаємо величину коефіцієнта динамічної в’язкості (або просто динамічну в’язкість). Динамічна в’язкість води за температури 20°С дорівнює 1004-10-6 Па-с.
В’язкість газів і рідин характеризують динамічним коефіцієнтом в’язкості (одиниця виміру в Міжнародній системі одиниць (СІ) – паскаль-секунда, Па-с, у системі СГС – пуаз, П; 1 Па-с = 10 П, 1 сП = 10-3 Па-с = 1 мПа-с) або кінематичним коефіцієнтом в’язкості (одиниця виміру в СІ – м2/c, у СГС – стокс, Ст; 1 …