Ікра промивається морською водою і піддається сортуванню, а риба підлягає подальшій переробці, нутрощі ж викидаються за борт. Ікра від різних риб не повинна змішуватись, тому на етапі оброблення здійснюється сортування ястиків за видами лососевих.
Синтетичну ікру виробляють не з нафти або ще чогось зовсім неїстівного, як багато хто думає, а з речовин, отриманих з морських водоростей — агару, агароїду, альгінату. Із них готують желе, з якого формують ікринки. Саме тому штучну ікру легко на смак відрізнити від справжньої.
Для цього робиться розчин марганцю, який дезінфікує ікру. Потім, щоб повернути блиск ікринка, додається масло. І насамкінець, щоб прибрати гіркоту, додається аскорбінова кислота. Після цих маніпуляцій ікра виглядає як свіжа і на вигляд та на смак.
Сучасне виробництво штучного ікри базується на використанні агентів, що желюють. Йдеться про екстракти бурих і червоних водоростей: альгінат натрію та агару. Вони не збільшують калорійність продукту, до того ж завдяки цим штучним речовинам ікра зовні дуже схожа на натуральну.