Розмножується кизильник живцями та відведеннями, живцювання проводять у другій половині липня. Можливо і насіннєве розмноження, але насіння має низьку схожість і тривалий період спокою, тому висівати його потрібно з великим запасом під зиму. Обрізання проводять ранньою весною, до розпускання бруньок.
Кизильник іволистний – вічнозелений чагарник з розлогою кроною. Висота рослини не перевищує 50 см, а ось в ширину пагони, що щільно притискаються до землі, можуть поширюватися на 2 м. Листки довгасті, шкірясті, довжиною до 10 см. Зимують на пагонах, а навесні непомітно змінюються на нові.
Безпосередньо перед посівом насіння корисно замочити на добу розчині епіну чи циркону (1 ампула на 2 л води). Для посіву використовують суміш рівних частин дернової та листової землі з додаванням нейтралізованого торфу та піску, або готовий ґрунт з нейтральною або – бажано – слаболужною реакцією.
Кизильники розмножують насінням, яким обов'язково потрібна стратифікація, живцями, відведеннями, та щепленням, у тому випадку, якщо їх використовують як підщепу для груші. Вегетативне розмноження здійснюється зеленими (літніми) і здерев'янілими живцями.