Перикард має два шари: зовнішній фіброзний і внутрішній – серозний. Серозний шар являє собою як би два вкладені один в інший мішки, з яких зовнішній – парієтальний, прилягає до фіброзного шару, а внутрішній – вісцеральний тісно прилягає до міокарда і з'єднується з ним, утворюючи епікард.
Періка́рд (лат. pericardium, синонім: навколосерцева сумка) зовнішня сполучнотканинна оболонка серця, в нормі відокремлена від епікарда щілиною, заповненою серозний рідиною – порожниною перикарда. Перикард, або серцева сумка, є тонким, але щільним мішком, в якому знаходиться серце.
Складається з двох листків: зовнішнього, парієтального, – власне П. і внутрішнього, вісцерального – епікарда. Внутрішній (серозний) та зовнішній (фіброзний) шари утворюють власне П. Епікард, будучи зовнішньою оболонкою серцябезпосередньо покриває його м'яз (міокард) і зрощений з нею.
Епіка́рд (від ін. -грец. επι- «над» і καρδια-«серце») – зовнішній шар, що становить стінку серця. Це вісцеральний листок серозного перикарда, покритий мезотелієм, під яким розташовується пухка волокниста сполучна тканина разом із судинами та нервами.