Нерідко артезіанська вода в первозданному вигляді може містити занадто багато солей і мінералів. У таких випадках вона не тільки має незвичний відтінок (зеленкуватий, жовтий, блакитний або коричнюватий) і специфічний запах, але й може становити небезпеку для непідготованого організму.
Артезіа́нські во́ди (англ. artesian aquifer) — напірні підземні води, розташовані у водоносних шарах між водонепроникними шарами. Розкриті свердловинами, вони піднімаються вище водотривкої покрівлі, іноді фонтанують.
Рідина з відкритих природних джерел теж може нести в собі загрозу (бактеріологічну). Найчистіша, корисна і придатна для пиття в сирому вигляді – артезіанська. Її видобувають з найглибших артезіанських свердловин в екологічно чистих заповідних районах.
Вода називається артезіанської тільки в тому випадку, якщо вона залягає на великій глибині. Точні цифри залежать від рельєфу конкретної місцевості, але в середньому вони варіюються від 200 до 1000 метрів.
У побуті будь-яку промислову свердловину глибиною 30-200 метрів прийнято називати артезіанської. Глибина пристрою артезіанської свердловини залежить від рівня, на якому залягає водоносний пласт, переважно, вапняковий.
За даними Waternet, найкращою якістю водопровідної води в Україні може похвалитися Волинська область, де використовують переважно підземні джерела. Єдиною проблемою там є її висока жорсткість. А найгірша вода із крана дістається мешканцям Дніпропетровської області — в ній у рази перебільшено вміст марганцю.
Чому не можна пити артезіанську воду? Хімічний склад артезіанської води збалансований природою. Цим вона відрізняється від …