Ввійшовши у церкву, потрібно зупинитися біля дверей, тричі поклонитися до землі, а у свята, коли в церкві багато людей, сотворити поясний поклін. При цьому вимовляються молитви: «Боже, милостивим будь мені, грішному», «Боже, очисти мене грішного і помилуй мене», «Сотворюй мене, Господи, прости мене».
Якщо є необхідність проходити перед царськими воротами іконостасу, потрібно зупинитися і перехреститися із малим поклоном. Із перших століть християнства стало традицією, що в храмі жінки стояли окремо від чоловіків. Тепер зазвичай чоловіки стоять праворуч, а жінки — ліворуч.
Перше і головне, чим ми можемо допомогти своїй церкві – це щоденною молитвою про неї. У церковних службах ми чуємо заклик диякона до всіх нас: «Про добрий стан святих Божих церков … За святий храм цей і всіх тих, хто з вірою, благоговінням і страхом Божим входять до нього Господу помолимось».
Церква – це місце молитви. Ми зустрічаємося разом, щоб молитися і славити Бога. «І кожного дня перебували вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній простоті, вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Господь додавав тих, що спасалися» (Діян.
У католицькій церкві віруючі встають на коліна під час причастя, а також під час миропомазання єпископом. Під час рукоположення в священики посвячуваний також стає на коліна перед єпископом або архієпископом. Ті, що каються, також можуть ставати на коліна перед священиком під час сповіді.