Деталі прописувалися до початку XVI століття по сухому темперою. По сухому ж наносили деякі кольори (яскраві зелені та сині), оскільки для живопису по сирій штукатурці була придатна обмежена кількість пігментів. Після закінчення розпису її поверхню шліфують, іноді – полірують із нанесенням мильного розчину з воском.
При написанні al fresco пігменти або фарби наносять на вологу штукатурку, яку попередньо (перед накладенням пігменту) зволожують вапняковою водою. Під час нанесення пігмент змішується з вапняковою водою і стає вапняковою фарбою. При засиханні виникає однорідна штукатурка з малюнком.
У Стародавній Русі техніка виготовлення фрески була перейнята у візантійських художників. Найбільш ранні твори, написані ще грецькими майстрами, які працювали на Русі, датуються XII століттям.
Сучасна фреска від фотошпалер відрізняється тільки методом нанесення верхнього шару. У цифрового “розпису” він виконується зі штукатурки.