Історія сучасного шиферу почалася в 1901 року. Тоді австрійський інженер Людвіг Гатчек запатентував спосіб виготовлення плит із азбестоцементу.
Schiefer – сланець) – будівельний матеріал, плоскі або хвилясті плити невеликих розмірів. Зазвичай під шифером мається на увазі цемент, армований волокнистим матеріалом, таким як азбест, целюлоза, базальтове волокно та інші.
Заводське покриття збільшить стійкість до атмосферних впливів та зменшить водопоглинання покрівлі. Вона збереже свій привабливий зовнішній вигляд протягом 9-12 років і не втратить захисні характеристики щонайменше 30 років.
До основних достоїнств даного матеріалу можна віднести такі властивості: Високий запас міцності, завдяки чому по даху можна ходити. Слабке нагрівання від сонячних променів. Легкість монтажу, можливість часткового ремонту у разі пошкодження одного сегмента даху.