Павлик послухав незнайомця і пішов додому. Удома він попросив сестру дати йому фарби, але спершу тихо сказав чарівне слово “будь ласка”. Хлопчик дуже здивувався, що це подіяло. Тоді він пішов до бабусі й, сказавши “будь ласка”, попросив пиріжок.
Старенька знімала з дека гарячі пиріжки. Онук підбіг до неї, обома руками повернув до себе червоне зморшкувате обличчя, зазирнув у вічі й прошепотів: – Дай мені шматочок пиріжка… будь ласка.
– Мені синю, – боязко сказав Павлик. Він узяв фарбу, потримав її в руках, походив із нею кімнатою і віддав сестрі. Йому не потрібна була фарба. Він думав тепер тільки про чарівне слово.