Сірник складається з головки та соломки. Головка являє собою суспензію порошкоподібних речовин у розчині клею. До числа порошкоподібних речовин входять окиснювачі – бертолетова сіль і калієвий хромпік, що віддають кисень за високої температури, ця температура дещо знижена добавкою каталізатора – піролюзиту (MnO2).
Поїдання сірників може спричинити біль у шлунку, животі, блювоту та діарею. Ці симптоми виникають унаслідок вживання фосфору та сірки, які, до речі, є основними інгредієнтами у складі щурячої отрути.
Беруть колоду, ріжуть її на тонкі листи, листи ріжуть уже на палички для сірників. Самі колоди з торців фарбують вапном, щоб не псувалися. Тут виробництво ділиться. Одну частину сірникових заготовок-паличок відправляють у коробках в інші країни, для того, щоб вони там у себе робили сірники самі.
Сірникова коробка – невелика, як правило, щільна картонна або виготовлена зі шпону коробочка для зберігання сірників. На бічну поверхню сірникової коробки зазвичай наноситься терка для запалювання об неї сірника за допомогою тертя. Активною речовиною є червоний фосфор.