І це дійсно було так, адже запорозьким козаком, незалежно від національності чи матеріального становища, міг стати всякий, хто був вільною людиною, неодруженим, володів українською мовою, був православним і отримав на Запорожжі військову підготовку не менше як сім років.
Джура при досягненні повноліття (18 років) та прийняття присяги козака отримує звання – козак.
В Україні перші козаки з'явилися в останній чверті XV століття. Як правило, козаками ставали селяни-втікачі, кількість яких збільшувалася у міру розповсюдження і зміцнення кріпацтва. Проте серед козаків можна було зустріти представників усіх станів і верств населення.
Дійсним козаком або берегинею Українського Реєстрового Козацтва мають право бути нащадки українського козацького роду, а також громадяни, які пройшли випробувальний термін і виявили глибокі патріотичні переконання, стоять на засадах розбудови й захисту самостійної, незалежної, соборної, демократичної держави Україна.
Першими козацькими гетьманами літописці та пізніші історики називають черкаського та канівського старосту — Остафія Дашкевича і хмільницького старосту — Прецлава Лянцкоронського. Також згадується Юрій Пац. В польських письмових джерелах саме слово «козак» стосовно українських козаків з'явилося в 1516 рр.
Близько 1554 року волинський князь українсько-литовського походження Дмитро Вишневецький нижче Дніпрових порогів на острові Мала Хортиця розпочав будівництво форпосту для захисту проти татарської навали. Ця подія ознаменувала заснування Запорізької Січі – козацької фортеці та бази для походів морем та суходолом.
Ось чому українських козаків називали запорозькими. Понад берегами рік, на островах, у балках чи байраках козаки закладали поселення – зимівники. На освоєних землях, особливо в їхній …