На даному етапі людина сама є творцем свого характеру, оскільки характер складається в залежності від світогляду, переконань і звичок моральної поведінки, які виробляє у себе людина, від справ і вчинків, які вона робить, від усієї її свідомої діяльності.
Отже, фізіологічною основою характеру є поєднання рис типу нервової системи та стійких систем нервових зв'язків, що вироблені в результаті індивідуального досвіду, виховання.
Крім змісту і форми у психології в структурі характеру представлені індивідуальні особливості особистості: інтелектуальні, вольові та емоційні. У зв'язку з цим дослідники виділяють в структурі характеру темперамент, волю, переконання, потреби, інтереси, почуття та інтелект.
Це переконання, ідеї, принципи, орієнтири, тобто ті цінності, що сповнюють наше життя сенсом, формують наш характер, визначають нашу долю.
Характер – сукупність індивідуальних рис людини, які формуються в процесі життєдіяльності. У кожної людини свій характер або, ще кажуть, своя натура , своя вдача. Це притаманні тільки їй особливості поведінки, ставлення до інших людей, до праці, до того, що її оточує, та до самої себе.
Характер – це сукупність особистісних якостей людини або обставин, що збагатили індивіда певним досвідом. У перекладі з грецької мови означає риса, особливість, друк.