Згідно з Біблією, історія міста епохи колін Ізраїлевих почалася з оточення Євуса євреями під проводом царя Давида (бл. 1000 до н.е.). Сказано, що Давид завоював місто внаслідок облоги та переніс туди з Хеврону свою столицю.
царя Давида Згідно з Біблією, близько 1000 року до н. е. євреї під проводом царя Давида завоювали місто Салім у євусеїв, що називали його Йевус. Давид побудував тут фортецю, – «Град Давида» (Ір Давид), – проголосив її столицею Ізраїльського царства і переніс до неї найбільшу єврейську святиню – Ковчег Завіту (2Цар.
Єрусалим знаходився на території між наділами коліна Юди та коліна Беніаміна. Перенісши Ковчег – символ присутності Бога – у місто, яке не належало жодному з колін, Давид перетворив свою столицю на святе місто, навколо якого концентрувалося релігійне життя всіх дванадцяти колін Ізраїлю.