Сократ – великий античний мудрець, – коштує в джерел раціоналістичних і просвітительських традицій європейської думки.
е.) — грецький філософ з Афін, який вважається засновником західної філософії та одним з перших філософів етичної традиції думки. Загадкова постать, Сократ не написав жодного тексту і відомий в основному завдяки посмертним розповідям класичних письменників, зокрема, його учнів Платона і Ксенофонта.
Apologia Socratis) — один з найбільш ранніх творів Платона, що містить три промови Сократа під час суду. Дія розгортається на початку 399 року до н. е. На філософа подали до суду за неповагу до богів, створення нових божеств та розбещення юнацтва.
Сократ обрав смерть, випив отруту — цикуту і за кілька хвилин помер, будучи в повній свідомості.
Судячи з творів Платона, Арістотеля й деяких інших філософів, вчення Сократа полягало приблизно у такому. У центрі уваги мислителя знаходилася людина і можливості її самопізнання. Сократ, вступаючи в дискусії з різними людьми, за допомогою вміло поставлених запитань намагався викликати в них “народження істини”.
Трьома основними чеснотами Сократ вважав: Помірність (знання, як приборкувати пристрасті); Хоробрість (знання, як перебороти небезпеки); Справедливість (знання, як дотримувати закони божественні і людські).
Сократ був неоднозначною фігурою в афінському суспільстві. У 399 році до н. е. його звинуватили у безбожництві та негативному впливі на погляди молоді.