Запорізькі козаки, запорожці — частина козацтва Подніпров'я, на території сучасної України, що на 1555 рік мали ряд розрізнених військових укріплень («містечка» або «січі» (засіки)) і поселень (хутори, зимівники) за дніпровськими порогами (Запоріжжя), поза зоною б там не було держав (Дике поле …
Козаки – Це представники військового стану, а казахи – народ тюркської етномовної групи, який проживає переважно на території Казахстану. Якщо ж простежити історію терміна «козак» до його появи, то стане очевидним, що не так вже ці два поняття далекі один від одного.
Козаки спочатку проживали на південній Київщині та східному Поділля, пізніше вони стали називатися дніпровськими чи запорізькими, також розрізняють північних козаків або севрюків, січових (низових), реєстрових (міських), охочкомонних (компанійських), надвірних та слобідських козаків.
Якщо судити з російських, польських, турецьких і угорських літописів і хроніків тих років, то об'єднання окремих січ у Запорізьку Січ сталося, ймовірно, десь у 1590-х або навіть на початку XVII століття. До цього періоду часу відносить виникнення першої Січі та дослідник В. А. Голобуцький.