При ряді патологічних ситуацій (утоплення, ураження електричним струмом та блискавкою, наїзд автомобілем, странгуляційна асфіксія, інфаркт міокарда тощо) клінічна смерть може настати миттєво, без попередніх проявів вмирання.
На тривалість клінічної смерті впливає причина вмирання, умови, час, вік помираючого, ступінь змін, температура тіла під час вмирання та інші чинники.
Ознаки клінічної смерті:
- відсутність пульсації над магістральними артеріями;
- стійке розширення зіниць з відсутністю фотореакції;
- відсутність самостійного дихання.
- зміна забарвлення шкіри (землисто-сіра, синюшна), її мармуровість;
- непритомність;
- відсутність рефлексів та втрата м'язового тонусу.
Починати серцево-легеневу реанімацію постраждалого слід якомога раніше. Причому наявність двох із трьох ознак клінічної смерті – непритомність і відсутність пульсу – є достатньою підставою для її початку.
Діагностика клінічної смерті Зазвичай вона настає через 10-15 хв після зупинки кровообігу. Збереження свідомості унеможливлює зупинку кровообігу. Для її перевірки рекомендується звернутись до потерпілого із запитанням і обережно струсонути його за плечі.
Ознаки клінічної смерті Відсутність свідомості. Відсутність проявів дихання. Відсутність пульсу на магістральних судинах (стегнові та сонні артерії). Порушення серцевої діяльності.
До причин клінічної смерті можна віднести також хронічні затяжні захворювання серцево-судинної і дихальної систем, а також ситуації випадкової або насильницької смерті (наявність …