Диспансериза́ція — метод медичного обслуговування населення, який передбачає активне виявлення захворювань на ранніх стадіях, нагляд за певними групами хворих з метою забезпечення їх життєдіяльності та працездатності, проведення оздоровчих заходів, обов'язкові медичні огляди деяких категорій населення тощо.
Диспансерний нагляд спрямований на для підтримування здоров'я та профілактику різноманітних хвороб серед населення. Оскільки це величезний комплекс заходів, докладно розглянемо як саме планувати та проводити диспансеризацію населення.
Диспансеризація – метод активного динамічного спостереження за здоровими особами, об'єднаними загальними фізіологічними особливостями або умовами праці; хворими, що страждають хронічними захворюваннями, найбільш часто приводять до тимчасової непрацездатності, інвалідності, смертності, або перенесли деякі гострі …
Завдання диспансеризації:
- збереження здоров'я здорових;
- раннє виявлення факторів ризику та початкових форм захворювання;
- повноцінне обстеження та лікування хворих, оздоровлення осіб групи ризику;
- зменшення захворюваності з тимчасовою втратою працездатності та інвалідності;
- збільшення продуктивності праці.
Існує три групи диспансерного спостереження Після визначення контингенту, що підлягає диспансерному нагляду, лікар планує порядок і терміни проведення диспансеризації. У цьому разі мета диспансеризації — зберегти здоров'я на тривалий час.
Диспансеризація в Україні регламентується Наказом Міністерства охорони здоров’я України № 728 від 28 серпня 2010 року «Про диспансеризацію населення» .