Раби працювали і в домашніх господарствах: мололи зерно, готували їжу, прибирали житло. Раби доглядали за дітьми, працювали секретарями, писарями, кур'єрами, катами та поліцейськими. Греки вважали, що поділ людей на рабів і вільних закладено в самій природі людини, а тому рабство має існувати завжди.
В основному раби використовувалися в сільському господарстві, але вони також використовувалися в каменоломнях або шахтах, а також як домашню прислугу. В Афінах було найбільша кількість рабів – до 80 000 чоловік в V і VI століттях до н. е., в середньому три-чотири раба на сім'ю, за винятком бідних сімей.
Також як древні греки вважали всіх варварів нижчою расою, у котрих єдиним станом було рабство, такі ж погляди розділяли і римляни. Наприклад, Марк Туллій Цицерон писав про поширену думку, згідно якої деякі раси призначені для рабства».
У 5-4 ст. до н. е. виникла нова форма рабства, яку вчені називають класичним рабством.
Грецькі селяни потрапляли в боргове рабство, якщо не могли повернути позику й відсотки, які вони брали у знатних людей. Якщо в передбачений строк селянин не зміг повернути позику й відсотки, то він втрачав своє майно або потрапляв у рабство з усією своєю сім'єю.
міста-держави Стародавньої Греції, також відомі як поліси (від грецького поліс — πόλις, Афіни, Спарта, Фіви, Коринф,…) міста-держави Малої Азії (Троя) міста-держави у стародавньому Римі міста-держави Фінікії (Тір, Сідон, Арвад, Беріт, Бібл, Триполі, Кітій і Карфаген)
Ксенофонт зазначає прийняту практику поводження з рабами як з домашніми тваринами, тобто караючи їх за непослух і винагороджуючи за хорошу поведінку.