Поняття «Великий Шовковий шлях» вперше з'явилося 1877 р. завдяки німецькому географу Фердинанду фон Ріхтгофену. Однак ще у XIII ст. венеціанський купець Марко Поло проводив каравані шляхи, якими перевозився шовк із Сходу на Захід.
Стара Північна дорога виникла за імператора У-ді, який під натиском степового народу хунну направив свого сановника Чжан Цяня на пошуки їхніх ворогів юечжів, що відкочували на захід, для встановлення з ними союзних відносин. Під час подорожі 138-126 років до зв. е.
Великий Шовковий шлях – система караванних доріг, що ведуть з Китаю до країн Близького Сходу та Європи. Значна частина цього відрізка пролягала територією Середньої Азії та Казахстану. Шовковий шлях як торгова магістраль виник у III столітті до нашої ери і проіснував до XVI століття нашого сторіччя.
У формуванні Великого шовкового шляху як трансєвразійській магістралі вирішальну роль відіграв давньокитайський чиновник Чжан Цянь. У 138 до н. е. він вирушив з небезпечною дипломатичною місією до кочівників із племені юечжів, щоб переконати їх стати союзниками китайської імперії Хань у боротьбі з кочівниками сюнну.