Актуальні поради Українцям Хто користується дипломатичним імунітетом

Хто користується дипломатичним імунітетом

Дипломати́чний імуніте́т (від лат. immunitas — вільний, захищений) — сукупність прав та привілеїв, наданих дипломатичним представникам (керівникам) та працівникам дипломатичних установ на території певної країни, а також у країнах їхнього перебування.15 лют. 2024 р.

1 зміна у цій версії очікує на перевірку. Стабільну версію було перевірено 13 січня 2024. Дипломатичний імунітет — сукупність прав та привілеїв, наданих дипломатичним керівникам та працівникам дипломатичних установ на території конкретної країни, а також у країнах їхнього перебування.

Дипломатичні привілеї та імунітети – це особливі права та переваги, які країна перебування надає дипломатичним представництвам, спеці альним місіям, представництвам держав при міжнародних міжурядових організаціях, делегаціям на міжнародних міжурядових конференціях, їхнім главам та співробітникам.

Дипломатичне представництво – це орган зовнішніх зносин держави, що знаходиться за її межами на території іншої держави, для здійснення дипломатичних зносин із нею. Існують два види дипломатичних представництв: посольства і місії.

У структуру посольства входять: дипломатичні представники, спеціальний аташе, технічний персонал (перекладачі, шифрувальники), допоміжний персонал (водії, кухарі).

Відповідно, дипломат має бути людиною зрілого віку, представницьким, сміливим, оратором, відданим справі, чесним, мати добру пам'ять.





Дипломатичний імунітет як інститут постав для обслуговування міждержавних зносин, в тому числі в періоди труднощів у таких відносинах і навіть збройних конфліктів.

Related Post

Навіщо потрібен Джумар?Навіщо потрібен Джумар?

Жумар (жюмар) – елемент спорядження альпіністів, спелеологів, рятувальників, скелелазів, промальпів, що застосовується у мотузяній техніці для підйому по вертикальних поручнях. Жумар є механічним затиском кулачкового типу для підйому по мотузці.

Де похований Лермонтов ТарханиДе похований Лермонтов Тархани

Село Тарханы (ранее Никольское или Яковлевское) принадлежало бабушке поэта, Елизавете Алексеевне Арсеньевой. Оно перешло ее семье в конце 18 века. Его населяли выходцы с Севера, державшиеся старинных обычаев, северно-великорусского языка.