Верба – особлива рослина для українців. Оберіг, який відганяє злих духів і щороку освячується, аби в хаті панували щастя й достаток. Цю рослину оспівано у фольклорі – без верби й калини нема України. А ще це дуже відомий і помічний лікувальний засіб.
У народній медицині використовують кору верби білої, ламкої, козячої, попелястої і тритичинкової як протигарячковий, в'яжучий, жарознижувальний, потогінний і протиревматичний засіб, для лікування ран, наривів, від випадання волосся, для полоскання у разі запалення слизових оболонок, як знезаражувальний засіб тощо.
Наші предки вірили, що освячені гілочки верби оберігають поля від граду, а житло і людей – від хвороб. Для українців верба – символ краси, неперервності життя.
Свячену вербу кидали в пожежу, щоб послабити силу стихії. Галузку з шутки клали покійникам в труну. Вважалося, що вона захистить їх на тому світі. Стару свячену вербу не викидали ні в якому разі, її спалювали – але перед тим розпалювали нею піч, щоб пекти паску.
Кора верби містить речовини, які мають знеболювальну, жарознижувальну та протизапальну дії, тому препарати з верби рекомендується приймати при застудах і головних болях, запальних процесах у сечовому міхурі, шлунку і кишечнику, застосовують кору верби при захворюваннях суглобів.
Верба – висока, кучерява, гнучка. Гілочки – довгі, гнучкі, немов полаковані, звисаючі. Листочки – молоді, продовгуваті, загострені. Квіти – зібрані в золоті сережки.
Гілочки верби символізують тріумфальний вхід Ісуса Христа до Єрусалима. Коли Син Господній в’їжджав до Єрусалима на ослі з Віфагії, люди встеляли йому шлях пальмовим …