Епіфора (від ін. -грец. ἐπιφορά – добавка) – стилістичний прийом, який полягає в повторенні одних і тих самих звукових сполучень у словах або слів у синтагмах наприкінці суміжних або близько розташованих один до одного ритмічних рядів: віршів, строф тощо.
Епіфора – у літературі це стилістична фігура, де автор повторює кінець фрази: однакові слова, словосполучення чи склади. Приклади епіфори з літератури: – “На місце їхні фестончики. – Ах, це недобре, фестончики!
Епіфора (від ін. -грец. ἐπιφορά – принесення, додавання) – стилістична фігура, художній прийом, який полягає в повторенні кінцевих мовних одиниць (звуків, слів, граматичних форм) суміжних відрізків мовлення для того, щоб підкреслити смисл або посилити емоційне забарвлення.
Приклад анафори: “Це ранок, радість ця, Ця міць і дня і світла, Це синє склепіння, Цей крик і низки, Ці зграї, ці птахи…” Приклад епіфори: ” Сили дані мені долею , Удача дана мені долею , І невдача – долею ; Все у світі вершиться долею “. (М. Гаспаров) 2.