Цю зброю ще називають полекс (полакс) . Ударна поверхня молотка могла бути гладкою, засіяною дрібними зубцями (алмазна грань), нести напис, що викликає, або (у люцернського молота) мати шип чи розділятися на чотири коротких або довших шипи.
Булава́ (від загальнослов’янського була – шишка, ком, куля; за іншою версією – від тюрк. bulaġu – булава) – короткодревкова ударно-дробляча холодна зброя у вигляді рукояті з кулястою (або іншої форми) ударною частиною – навершям.
Один кінець ручного молота роблять або зовсім плоским, або з легкою опуклістю, він називається бій або бойок, а інший – клинчастим, він називається задок. У середній частині є наскрізний отвір, вічко, для насадки молота на дерев’яну рукоять, або молотовище.
Кльовець (від “дзьоб”) – односторонній дзьобоподібний виступ на холодній зброї для нанесення точкового удару, згодом на Русі розвинувшись у бойовий молот із таким дзьобом (молот-кльовець, “молот із дзьобом сокола”), який мав ударну частину у формі дзьоба, плоского, гранчастого або круглого в перерізі, який міг бути різної довжини, …