У 1917 році він заразився дифтерією, коли лікував хвору дитину. Щоб зменшити біль, Булгаков вколов собі морфій. Речовина одразу викликала залежність.
Діагноз стає зрозумілим: хронічна ниркова недостатність. Булгаков сам собі його ставить теж. У листі від 10.1939 до київського друга молодості Гшесинського Булгаков сам озвучує характер свого захворювання: “Ось настала і моя черга, у мене хвороба нирок, що ускладнилася розладом зору.
Михайло Булгаков Крім самого морфію (був поширений після Першої Світової Війни і був дуже доступний як знеболювальний засіб), письменник також вживав кокаїн. У своїх спогадах дружина Булгакова Тетяна Лаппа описувала, що Михайло приніс 1914 року додому порошок кокаїну, із закликом “треба спробувати”.
У 1929 році через гостру критику революції у творах, Михайла Булгакова стали викликати на допити, перестали друкувати його твори і заборонили ставити п’єси.