У побутових мережах напруга зазвичай 220 В – це однофазна мережа, де є одна фаза, нуль. У сучасних мережах крім нуля є ще провід заземлення. Якщо якийсь електродвигун або інший прилад розрахований на роботу в трифазній мережі, то на ньому часто зазначено напругу 220/380 або 250/400.
сила струму в (однорідній) ділянці кола дорівнює відношенню різниці потенціалів на кінцях ділянки до її опору. I=ER+r, де R0=R+r — опір всього кола, R — опір зовнішньої ділянки кола, або навантаження, і r — внутрішній опір джерела струму (рис. 2.3).
Теорія: Німецький учений Георг Сімон Ом (1787 – 1854) у 1826 р експериментально встановив, що сила струму в провіднику прямо пропорційна напрузі на кінцях провідника.
1.1. I=qt. I=dqdt. Одиниця сили струму називається ампер (А). Вона визначається через магнітну взаємодію струмів і прийнята як одна з основних одиниць міжнародної системи (SІ).
У світі найбільш поширені два основні стандарти напруги та частоти. Це американський стандарт 100-127 вольт 60 герц та європейський стандарт 220-240 вольт 50 герц.
Для електричного струму існує відомі залежності між основними величинами, такими як сила (I, ампер), напругу (U, вольт), потужність (P, w) і опір ланцюга (R, ом). Зазвичай, для вирішення реальних завдань, використовують перші три параметри, кожен з яких на практиці має свої нюанси.