Муніципальні вибори 11 лютого 1934 стали першими, на яких до голосування були допущені жінки. Однак право голосу отримали лише грамотні жінки віком від 30 років.
У січні 1918 року III Всеросійський з'їзд Рад затвердив Декларацію прав трудящого та експлуатованого народу, яка надала жінкам рівні політичні права із чоловіками. У липні 1918 року перша радянська конституція закріпила ці права та юридичну рівність чоловіка та жінки.
Росія стала другою країною із загальним виборчим правом, яке з'явилося в ній внаслідок Лютневої революції 1917 року. У більшості країн загальне виборче право з'явилося приблизно через покоління після аналогічного закону, який не дозволяє голосувати жінкам.
Жіноча форма слова (товарка) рідко застосовувалася як звернення; до жінки російською зверталися так само, як до чоловіка, наприклад: «товариш Іванова».