Соціалізація є двостороннім процесом, оскільки відбувається не лише збагачення соціальним досвідом, а й реалізація людиною соціальних зв'язків. Її суть зводиться до поєднання в процесі соціалізації особи адаптації та відособлення, тобто збереження суб'єктності людини в умовах певного суспільства.
Суспільство здійснює вплив на особистість через інституції соціалізації, тобто конкретні групи, в яких людина долучається до системи норм, цінностей і соціальних зв'язків (сім'я, школа, неформальні організації, ЗМІ тощо). Процес соціалізації здійснюється за допомогою соціальних механізмів.
Соціалізація особистості починається з перших років життя і закінчується періодом громадської зрілості людини, хоча, зрозуміло, повноваження, права й обов'язки, набуті нею, не говорять про те, що процес соціалізації цілком завершений: по деяких аспектах він продовжується все життя.
Ці фактори певною мірою виявляються у процесі соціалізації особистості у трьох стадіях: – до трудова соціалізація (раннє дитинство, період навчання); – трудова соціалізація (активна участь у трудовій діяльності); – післятрудова соціалізація. На кожному етапі відбувається поступове формування власного «Я» особи.
Соціаліза́ція (лат. socialis — громадський) — процес входження індивіда у суспільство. Містить засвоєння системи знань, норм, правил поведінки, цінностей та переконань, що дозволять ефективно функціонувати в межах певного суспільства.
Як соціалізуватися на новому місці — поради психолога / NV. Соціалізація на новому місці. Як налагодити своє життя з максимальним …