Сірководень входить до складу природного та вулканічних газів, де його зміст особливо високий. Найчастіше він є у газоподібних відходах виробництва (наприклад, у газах, що утворюються під час виготовлення віскози чи ході нафтопереробки). Іноді зустрічається у вигляді водного розчину – сірководневої кислоти.
Знаходження у природі У природі зустрічається рідко у складі попутних нафтових газів, природного газу, вулканічних газах, у розчиненому вигляді у природних водах (наприклад, у Чорному морі шари води, розташовані глибше 150—200 м, містять розчинений сірководень).
Вдихання повітря з невеликим вмістом сірководню викликає запаморочення, головний біль, нудоту, а у значних концентраціях речовина призводить до коми, судом, набряку легень та смерті. Запах сірководню асоціюється із запахом тухлих яєць, при цьому в роті виникає солодкуватий металевий присмак.
Сірководень можна отримати шляхом нагрівання суміші парафіну та сірки: С20H42 + 21S → 21H2S + 20C. Дія концентрованої сірчаної кислоти на лужні та лужноземельні метали: 8Na + 5H2SO4 (конц) → 4Na2SO4 + H2S + 4H2O.