Перший закон термодинаміки: збільшення внутрішньої енергії термодинамічної системи при переході з одного стану в інший дорівнює алгебраїчній сумі роботи, скоєної зовнішніми силами, і кількості теплоти, отриманої (або відданої) системою при взаємодії із зовнішніми тілами. ΔU = A′ + Q.
Q = U + A ' \boxed { Q = U + A^' } – перший закон термодинаміки. Кількість теплоти, передана термодинамічній системі, витрачається зміну внутрішньої енергії системи і здійснення роботи системою над оточуючими тілами.
Q = A/ + ∆U, де Q – кількість теплоти, передана системі; A/ – робота системи (газу); ∆U – зміна внутрішньої енергії системи (газу).
Перший початок термодинаміки було сформульовано в середині XIX століття в результаті робіт німецького вченого Ю. Р. Майєра, який розповсюдив закон збереження механічної енергії спочатку на термічні (1842), а потім (1845) та на всі немеханічні явища, англійського фізика Дж.